Доволі таки часто мене запитують : «Чому ви обрали професію вчителя?». А я… я не знаю. Як можна відповісти на питання, на яке і сам не знаєш відповіді. А чому немає відповіді? Мабуть, тому що це вибір серця, поклик душі. Ще коли закінчувала школу, то вже знала, що буду педагогом, а уявити себе в будь- якій іншій професії просто не змогла. Та і не треба, бо не можна передати словами ті прекрасні почуття, що відчуваєш, коли чуєш перший дзвінок, коли заходиш до класу, а там тебе із радістю та захопленням чекають допитливі учні.
Ми вперше переступаємо поріг школи в дитинстві. Ще тоді, коли світ зовсім не пізнаний, відчуваєш, що це не просто так, що школа - це щось більше, ніж просто будівля з численними кабінетами. А перша вчителька! Це ж скільки треба мати любові, терпіння, щоб із нас виховати шановних людей. Я пам’ятаю, як ми вчилися писати, читати, а були ж такі, що прийшли до першого класу нічого не знаючи, та це не спиняло вчителя, вона знайшла підхід до кожного, бо мала справжній талант, дар Божий – навчати. Це були мої перші, ще дитячі, захоплення вчительською професією.
Ніколи не забуду уроки української мови та літератури у стінах рідної школи – учитель, завжди спокійний, натхненно розповідає тему, даруючи нам безцінні скарби. Нас навчали не просто запам’ятовувати, а ще й відчувати, розуміти, поважати. Також пам’ятаю, як зачаровані музикою слова, ми всі вслухалися в кожне слово вчителя світової літератури. На таких уроках ми намагалися запам’ятати усе сказане, не прогавити й слова, тому що педагог не просто проводив урок, а віддавав нам частинку своєї душі.
Ось так з року в рік, пізнаючи нові вершини, я йшла до своєї мети. Ще будучи маленькою дитиною, я вже чітко вирішила для себе, що буду вчителем. Тільки педагог може навчити не лише бути розумним, а й перш за все, бути людиною. Тож і я хочу дарувати нашим учням такі прекрасні почуття, як повага, любов, вірність, чесність, воля, тобто творити Людину, тому що ми - творці, які закладають у свідомість людей лише добро.
Я хочу ще раз низенько вклонитись учителям моєї рідної Біланівської школи, які своїм материнським ставленням до дітей допомогли мені у виборі професії.
І тепер я знаю, що зробила правильний вибір.
Зайшовши вперше до школи уже не як учень, а як педагог, я зрозуміла, що це мій другий дім, що саме тут моє місце. І я сподіваюся, що все те хороше, що я хочу передати дітям, буде служити їм як надійний орієнтир у житті.
Басанець Оксана Павлівна,
учитель української мови та літератури
й англійської мови
Білопільського НВК: ЗОШ I-III ст. – ДНЗ № 3 |